Рішення №9

Уже другий рік поспіль редакція журналу «Віче» відстежує події, які розгортаються навколо земельного питання унікальної місцини – Кінбурнської коси, що на Миколаївщині. На території Кінбурну сьогодні розташовані Покровська сільрада, Очаківське лісове господарство, регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса».

Ігор ЮдІн, керівник юридичної компанії «Адат»:

– З огляду на закони України «Про землеустрій», «Про планування і забудову територій», «Про природно-заповідний фонд України» та «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки», Земельний кодекс України, Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, затверджений наказ Мінприроди від 06.12.2006 р. № 528, Положення про Державне управління охорони навколишнього середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Мінприроди від 19.12.2006 р. № 548, стосовно наведених вище аргументів скарги можна зауважити таке:

 – Стаття 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює, що режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду – це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер припустимої діяльності в них, порядок охорони, використання й відтворення їхніх природних комплексів. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до вказаного закону з урахуванням їхньої класифікації та цільового призначення. Відповідно до статті 40 цього закону режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, яка проводиться в порядку, встановленому законодавством України «Про екологічну експертизу», що являє собою окремий документ, складений та підписаний відповідними фахівцями.

– Рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів від 15.10.1992 р. 14-ї сесії 21-го скликання № 16 «Про створення регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса»» не передбачено розподіл РЛП «Кінбурнська коса» на зони. Водночас воно чітко визначає належність до регіонального ландшафтного парку акваторії Чорного моря, Ягорлицької затоки і Дніпровсько-Бузького лиману. Усі вказані зони – господарська, заповідна та регульованої рекреації є складовими частинами регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», тому зазначені в рішенні в цих зонах відповідні акваторії також є складовими РЛП «Кінбурнська коса». Отже, до складу РЛП «Кінбурнська коса» рішенням віднесено акваторію Дніпровського лиману, акваторію, яка межує із заповідними ділянками суші, та акваторію Чорного моря. Водночас розміри цих акваторій у тексті рішення не визначено.

 – Законом України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» визнається необхідність збільшення території заповідників та інших природоохоронних зон України. Цим законом передбачено створення в 2007–2009 роках національного природного парку «Кінбурнська коса». За логікою цього закону господарська зона парку повинна зменшуватися, а заповідна зона – збільшуватися. Тому передбачене рішенням збільшення господарської зони не відповідає духу закону та може бути визначене екологічною експертизою, яка встановить негативний вплив господарської діяльності на прилеглих територіях на навколишнє природне середовище.

– Частина друга статті 173 Земельного кодексу України передбачає, що межі району, села, селища встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Водночас стаття 10 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлює, що планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їхніми виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їхніх повноважень, визначених законом, і полягає в розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їхніх територій, ухваленні й реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Миколаївська обласна рада має необхідні повноваження щодо встановлення й зміни меж сіл та селищ. Процедура прийняття рішення передбачає як підставу для розгляду питання подання відповідної сільської або селищної ради, а також наявність необхідної документації, яка визначена законодавством України, в тому числі і наведеними вище законами. За таких обставин, відсутність будь-якого документа з обов'язкового переліку є підставою для визнання рішення недійсним.

 – Рішення не містить згадки про погодження Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області будь-яких окремих питань, які стосуються водоохоронної зони вздовж Чорного моря, навколо заток та лиманів, а в разі її відсутності – відповідної адміністративної території завширшки не менш як два кілометри від урізу води.

– Із наданих матеріалів – звернення представників громадських екологічних організацій Миколаївщини, рішення Миколаївської міської ради – виявляється, що є громадська думка, яка суперечить рішенню. Стаття 10 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначає права громадян України з питань охорони й використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Ігнорування громадської думки під час вирішення питання про використання території регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» є порушенням вимог зазначеної норми закону.