Сергій ДОЙКО

Косову пропонують розділитись

Це – новий сценарій розв’язання проблеми стосовно статусу сербської провінції. Виник цей план всередині серпня, на консультаціях міжнародних посередників із урегулювання косовської проблеми.

Спеціальні посланці США, Росії та ЄС – так звана „Трійка” – зустрілися з керівництвом Сербії, лідерами косовських албанців, представниками сербської меншості краю. Вони вкотре заявили, що наполягатимуть на компромісі між сербами та албанцями. Для цього відвели 120 днів. Але й запропонували досить несподіваний варіант виходу з кризи.

Не перший рік Косово прагне незалежності від Сербії. До 90 відсотків мешканців краю – албанці. Звідси таке нестримне бажання мати незалежність. Прем’єр-міністр краю Агім Чеку кілька місяців тому заявив: Косово в односторонньому порядку оголосить про незалежність. Це планують зробити 28 листопада, в День незалежності Албанії. Конфлікт навколо Косова вже давно вийшов за межі Європи. За врегулюванням проблеми пильно стежить Радбез ООН. Звучать і конкретні заклики. Зокрема, в бік Сербії, мовляв: „Хочете зближуватися з Європою, шукайте варіанти”:

Вольфганг ІШІНГЕР, спеціальний посланець ЄС:

– Ми не збираємося, позиціонуючи себе як „Трійка”, робити певні настанови, наголошувати на розділенні чи чомусь іще. Але ми ясно висловилися представникам обох сторін. Висловилися публічно. Мені приємно про це говорити, що принцип „Трійки” – підтримати будь-яку угоду, на яку пристануть представники обох сторін. Адже без компромісу двері ЄС не відчиняться настільки, наскільки, я переконаний, кожний в цьому регіоні хотів би на це сподіватися.

Сербські лідери Косово також схиляються до компромісного рішення. Але зауважують: Сербія не віддасть провінції. Ніколи. Навіть під загрозою відлучення від євроінтеграції.

Олівер ІВАНОВИЧ, партія „Сербський список для Косово”:

– Очевидно, що ЄС відіграватиме більш значущу роль у розв’язанні проблеми, ніж це було в минулому. Особливо після тверджень, які пролунали від пана Ішінгера. Схоже, переговори триватимуть. Більше уваги звертатиметься на позиції сторін – фігурантів питання. Буде навіть певний тиск на обидві сторони, щоб віднайти компромісне рішення.

В Україні також уважно стежать за розв’язанням косовської проблеми.

Петро БУРКОВСЬКИЙ, Школа політичної аналітики при НАУКМА:

– Косово не може залишитися в складі Сербії. Це зрозуміло з огляду на ту трагічну історію стосунків, які склалися між цими двома народами. Повної незалежності також не може бути. Адже в Косово зараз геть відсутня економічна база для незалежності. Таку ситуацію ми бачили в Іраку. Коли відсутня стабільність, консенсус, економічна основа для розбудови державних інститутів, то така держава від самого початку приречена на провал. Тому шукатимуть якісь проміжні варіанти. Гадаю, сторони погодяться все-таки на збереження протекторату ООН. Або певного міжнародного протекторату. І ситуація буде заморожена принаймні на найближчі 5 – 7 років.    

Валерій ЧАЛИЙ, Центр економічних і політичних досліджень імені Разумкова:

– Будь-яке рішення стосовно Косово буде поганим. Це вже стало питанням геополітики і, взагалі, принципів побудови системи світового порядку. Якщо буде незалежність, то це буде відповідна реалізація права для народу і справді перспективи для цих людей. Але, з другого боку, це буде прецедент. Прецедент, який за собою може потягнути такі ж бажання в багатьох точках світу. Зокрема, на пострадянському просторі. Чи можна все залишити так, як сьогодні є? Звичайно – ні. Вирішувати питання потрібно. Більше того, вже й намітилися шляхи його вирішення. Проте не буде поганого чи хорошого рішення. До будь-якого рішення державам світу, в тому числі й Україні, треба готуватися. Й до подальшого розвитку подій у тому чи іншому напрямі.  

Справді в разі оголошення Косово незалежності можуть „прокинутися” багато регіонів, які так чи інакше воліють повної незалежності або просто відокремлення. Наприклад, Придністров’я, Південна Осетія, Абхазія тощо. Штучно може "накрутитися" політичний клімат і в Криму. Але ж і з Кримом все набагато зрозуміліше.

Сергій ТОЛСТОВ, Інститут світової економіки і міжнародних відносин:

– Тут ситуація набагато простіша. Автономія, хоча й існує, однак адаптована до української Конституції. З другого боку, сепаратизму в Криму останні 10 років немає. Єдиний приклад такої квазі сепаратистської організації – був такий Фронт „Севастополь, Крим, Росія”. Але він насправді був організований місцевим відділенням однієї з політичних партій. І лише для того, щоб „мочити” місцеву адміністрацію Криму. Але це не підстави говорити про сепаратизм. Такою підставою могло б бути, наприклад, проголошення Криму Татарською національною автономією. Ось це могло б спричинити до певних ситуацій. Однак оскільки населення Криму за соціокультурними ознаками мало чим відрізняється від луганчан, одеситів чи донеччан, то тут, на мій погляд, немає особливих причин для хвилювань.   

Поки ж косовські албанці готуються до незалежності. Наразі триває робота над Конституцією, законами, виглядом прапора, текстом гімну тощо. Водночас аналітики кажуть: для того, щоб усе це запрацювало й державу Косово визнали в світі, потрібен не один десяток років. А може, такого міжнародного визнання Косово й
не отримає ніколи.