Політикум і приціл

Зводячи будинок, варто передусім подбати про фундамент. Коли мова заходить про будинок політичний, то зазвичай піклуються лише про «дах», руки не доходять навіть до фасаду. І тому державні стіни досі в риштуваннях, протяги зривають ґонти, а ґрунти просідають. Блискуче народження, драматичне життя й ганебна смерть Верховної Ради п'ятого скликання можуть стати прецедентом, а можуть – й уроком. Чи збираються парламентарії виправляти хиби, закладені в саму основу діяльності законодавчого органу та держави загалом? Чи мають намір нарешті подбати про фундамент? Це – найважливіше питання. Воно не залежить від політичної сьогоденщини. Це питання – про перспективи. Саме тому 23 листопада, в перший день роботи Верховної Ради шостого скликання, журналісти «Віча» попросили народних депутатів відповісти на два запитання.

Перше: чи працюватиме парламент усю передбачену законом каденцію?

І друге: чи готові парламентарії вносити зміни до Конституції, адже саме в її положеннях експерти вбачають причини розбалансування повноважень владних гілок та інститутів, що й призводить до політичних криз?

Ці запитання схожі на матрьошку. Якщо в парламенті знову спостерігатиметься міграція народних депутатів із однієї фракції до іншої (про причини такої непосидючості промовчимо); якщо виникнуть давно знайомі коаліціада та спікеріада; якщо поділ комітетів нагадуватиме «роздачу» феодальних володінь, то про яку стабільну й тривалу його роботу може йтися? Тоді дострокові вибори – це не урок, а прецедент. Якщо законодавці не визначаться з основними нормами владних відносин; якщо постануть із праху явища, які називалися «лайливим» словом «контрасигнація»; якщо створення уряду знов стане справою суто особистою, клановою, питанням лояльності, тоді чим займатиметься Верховна Рада? Тоді (не треба бути пророком) тріщини в стінах державних інституцій розповзатимуться мапою України. Про майбутнє ми й розмовляли з народними обранцями в перший день їхньої роботи.