Різдвяні міркування про владу планет

За християнською теологією, поклоніння волхвів – це важливий знак. Вони передбачили, якось вгадали за рухом небесних світил явлення в земний світ Господа. І це – підтвердження істинності розуміння Ісуса як Месії. Їхнє поклоніння – також свідчення вищості влади Творця над спробами оволодіння силами природи. Віддаючи золото, ладан і миро – інгредієнти, котрі використовуються в магічних актах, волхви тим самим відмовилися від магії. Бо ж соромно вдаватися до кумедних маніпуляцій із речами, коли у світ явився Творець усіх речей. Саме тому в православній культурі утвердилися упереджене ставлення до всіляких магічних ритуалів, пророкувань, хіромантії та тлумачень доль за гороскопами. Християнство не відкидає, що в читаннях карти зоряного неба є певна слушність. Не заперечує й магії. Але споглядає ці витівки зверхньо. Бо Благодать спростовує всі присуди долі. Також християнство застерігає: спроби жити за гороскопами й іншими знаками робить людську свідомість скутою заздалегідними інтерпретаціями. Людина втрачає свободу, стає нечутливою до голосу Всевишнього, а тому й залежною від природних і життєвих обставин. І про це незле пам’ятати, принаймні святкуючи Різдво.
У період Відродження, коли філософи намагалися синтезувати християнське віровчення та язичницьку спадщину, були сформульовані дві варті уваги тези. Перша належить представникам Флорентійської академії – Марсиліо Фічіно та Піко делла Мірандолі. На їхню думку, Бог керує світом, рухаючи планети та зорі. Тож у гороскопах можна побачити начерки планів Усевишнього. У такий спосіб академіки згладили суперечність між християнським уявленням про всесильність і непередбачуваність Божої волі та язичницьким досвідом інтерпретації «домів» планет.
Друга теза належить Мішелю Монтеню. У славнозвісних «Спробах» є окрема глава, яка так і називається «Про передбачення». Монтень, як і завше, іронічний. Нині можна бачити, пише він, як люди лише тим і займаються, що читають власні гороскопи. Було б набагато простіше й краще, якби в них писали тільки брехню. Однак у цих публікаціях є й точні прозріння. І це поєднання правдивості та нісенітниць унеможливлює однозначне ставлення до них. А тому найслушніше, уникаючи плутанини, не читати їх зовсім. Такі-от міркування Монтеня п’ятсотлітньої давнини. І, здається, вони геть не застаріли.

На сторінках «Віча» публікується цікавий і несподіваний навіть для редакції матеріал Ігоря Колєсніка про сесійну залу Верховної Ради. Автор, використовуючи таке популярне нині китайське вчення фен-шуй, вказує на певні природні чинники, що як сприяють, так і шкодять роботі народних обранців. Банкіри ламають в офісах перегородки й розставляють столи за рекомендаціями фен-шуй. Кажуть, це сприяє бізнесу. Мабуть. Якщо це так, то чому б порадами пана Колєсніка не скористатися законодавцям? (Адже треба щось робити!) А втім, вибір, довіряти чи не довіряти, дослухатися чи ні, звісно, залишається за читачами.

З Різдвом Христовим і роком Тигра, панове!