Українка – не полігон

То яка мета розробленого проекту? Насамперед створення на базі Українки своєрідного майданчика для «обкатування» різних сучасних технологій управління містом, місця для освоєння міськими головами, а також депутатами та працівниками виконкомів міських рад цих технологій для подальшого їх запровадження в державі.

Проектом передбачено, що відповідні міністерства і відомства, місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції надаватимуть нам посильну організаційно-методичну та практичну допомогу, сприятимуть прискоренню соціально-економічного розвитку Українки, вдосконаленню системи управління об’єктами комунальної власності, ефективному використанню фінансових і матеріальних ресурсів, активізації підприємницької та інвестиційної діяльності тощо. Не зупиняючись на деталях проекту, можна сміливо стверджувати, що реалізація спільних намірів матиме неабияку користь для місцевого самоврядування Українки і всієї держави.

Проте не все так ідеально, як здається. Складається враження, що десь паралельно існує ще один проект під назвою «Місто-полігон» для відпрацювання владою різного рівня геть інших намірів – добити найперспективніше місто Київщини.

Судіть самі. Спочатку у високих владних коридорах вирішили, що нам, в Українці, не потрібна міліція. Чи є ще в нашій державі місто з 15-тисячним населенням, у якому немає міліції? Тобто вивіска є, а міліції немає. Що ми робимо? Самі починаємо наводити лад на вулицях міста. Спочатку з допомогою співробітників державної служби охорони, які за гроші міського (підкреслюю, міського!) бюджету патрулюють наші вулиці, а тепер, ось уже другий рік це робить громадське формування «Гроза». Це зрідка підсилюється спеціальними заходами підрозділів «Беркут» чи «Барс».

Зрозумівши, що ми впоралися з проблемою громадського порядку, влада задумує новий експеримент: що робитиме громада, якщо закрити пожежну частину? І вже надходить пропозиція фінансувати діяльність вогнеборців з міського бюджету (близько 2 млн. грн. на рік, тоді як річний бюджет м. Українка – 10 млн. грн.). Хочу нагадати: міліція, пожежна служба існують для виконання відповідних функцій держави, на які вона справно збирає податки. Українка – промислово розвинене місто, яке сплачує ці податки в значних обсягах. То ж виходить, що саме на нас у рамках проекту репетирують перекидання цих функцій (разом із витратами) решті держави. Інше на думку громадам не спадає?

Головним напрямом у Стратегічному плані економічного розвитку місто визначило індустрію туризму, відпочинку та розваг. Для створення відповідної інфраструктури Національний інститут туризму розробив «Туристичну програму м. Українки», Генеральний план розвитку міста. Здавалося б, є все необхідне: Канівське море, ліс, річки, транспортна інфраструктура, близькість столиці та аеропорту Бориспіль, і головне – черга з інвесторів! За найскромнішими підрахунками, обсяг інвестицій мав становити 2 млрд. дол. Це дало б змогу забезпечити надійне економічне майбутнє в минулому монопрофільного міста, а також вкладання серйозних коштів у реконструкцію інженерної інфраструктури міста та житлових будинків. Але такий підхід не вписувався в концепцію «міста-полігону». Державний погляд такий: силами обласної та районної адміністрації роздати (безоплатно) території, призначені для розвитку, студентам та присталим до них районним депутатам під розведення «капусти і помідорів». Для посилення ефекту відрізання цих територій від міста вирішили прокласти через пляжі поруч із будинками транснаціональну магістраль.

Розбазарювання перспективних територій районним і обласним керівництвом, незнищенне бажання прокласти необхідну країні магістраль на щойно відведених землях, а також ситуація, коли жителі міста для отримання багатьох послуг змушені їздити до сусіднього райцентру (що звично для села, але трохи дико в умовах міста), змусили нас провести міський референдум. Таких прецедентів небагато в історії сучасної України. Референдум не лише відбувся, а й показав єдність і рішучість громади в обстоюванні своїх інтересів: 94 відсотки мешканців вимагають віддалити магістраль від наших будинків, 92 відсотки – надати Українці статус міста обласного значення.

Міський референдум – важливий складник діалогу з його жителями, котрий у нас інтенсивно відбувається. Не менше, а, може, й більш значущими для цього діалогу є щорічні весняні зустрічі з людьми прямо на вулиці, біля їхніх будинків. Саме там міський голова та його команда мають можливість не лише доповісти про результати річної діяльності, а й обговорити напрями роботи на наступний рік, а головне – отримати нефільтровану інформацію про ставлення людей до міської влади.

Міський референдум – подія, котра вінчає семирічну роботу зі створення Громади з великої літери. Велику роль відіграє тут і фестиваль подвір’їв – подія, що відбувається в перший день святкування Дня міста. Свято влаштовують прямо у дворах багатоповерхівок, куди люди виносять не лише столи з домашньою смакотою, а й рукоділля, фотоархіви, а також проводять конкурси, видають газети, прикрашають подвір’я – одне слово, спілкуються!

Українка по праву пишається рівнем послуг свого житлово-комунального господарства, де, приміром, 98 відсотків(!) квартир обладнано лічильниками холодної і гарячої води. Люди платять тільки за спожитий продукт, а не за чиюсь безгосподарність. Добове споживання дефіцитного природного ресурсу (а воду ми добуваємо з глибини 160 м) знизилося в 10 разів.

Гуманітарні проекти, як, приміром, програма «Відкритий спорт» – безоплатний прокат інвентарю влітку на стадіоні, узимку на ковзанці, безоплатні спортивні секції, поля зі штучним покриттям (чотири на 15 тисяч населення), реалізуються, щоб будь-яка дитина незалежно від рівня статку сім’ї мала  змогу займатися спортом. Але цю, як і інші програми, спрямовані передусім на розвиток здоров’я наших дітей, не дає реалізувати проект «Місто-полігон». Подивімося, каже держава, що буде, коли громаду позбавити цих можливостей. Держава замість того, щоб передати місту палац культури і спорткомплекс, намагається продати їх через суди. Вдумайтеся! У місті один(!) палац культури і один(!) спорткомплекс. Що буде, коли їх купить якийсь дядечко з Дніпропетровська, Донецька, Львова чи Києва? Адже ці об’єкти збиткові за визначенням! Правильно – закриє!

Що передбачено проектом «Місто-полігон» у разі, коли місто, не маючи жодного (!) сучасного супермаркету, нарешті знайшло спосіб цю проблему розв’язати (просто знести несучасний будинок побуту і побудувати на його місці сучасний торговий центр)? Правильно – забрати і цей об’єкт!

Але є в житті нашої громади і позитивні моменти. Держава, з’ясовується, може бути і партнером: приклад того – наш спільний із Міністерством ЖКГ проект. Ідеться про розрахунок «ТЕО використання теплових насосів для утилізації скидного тепла Трипільської ТЕС». Річ у тім, що Українка виникла як селище енергетиків біля потужної електростанції. За технологією вироблення електроенергії на ТЕС (на знімку) величезна кількість теплої води скидається прямо в Дніпро. За рахунок цього з допомогою теплових насосів можна опалювати місто, значно більше за Українку. Це дає змогу втричі знизити собівартість тепла, а також зберегти від спалювання 42,8 млн. кубометрів природного газу або 34 тис. тонн мазуту. Більше того, таких містечок в Україні налічується ще 21. Беручи до уваги, що проект є окупним, після здійснення його в Українці він буде придатний для тиражування в країні. Мінпаливенерго, сподіваємося, не відмовить у можливості використовувати це нікому не потрібне сьогодні тепло.

Тішить, що громада, на якій ставлять нецивілізовані експерименти з перетворення на полігон виживання місцевого самоврядування, громада, котру змушують жити без міліції, пожежної частини, необхідних об’єктів соцкультпобуту та погрожують спотворити транснаціональною магістраллю і яка опинилася в облозі втрачених для розвитку територій, не здається, а дивиться в майбутнє з оптимізмом. У цьому наша сила! Ми робимо те, що можемо сьогодні. Проектуємо реконструкцію міської набережної, будуємо електронне місто (приміром, у міськраді документообіг цілковито електронний), сертифікувалися на відповідність послуг міжнародному стандарту ISO 9001:2000 і щорічно збираємо голів малих міст з усієї країни. Бо все-таки ми – місто-модель місцевого самоврядування.

--- *** ---
Проект

Коли матеріал було підготовлено до друку, Кабінет Міністрів України своєю постановою № 634 від 24.06. 2009 року підтримав пропозицію Асоціації міст України та громад і Української міської ради  щодо реалізації у місті Українка проекту «Місто-модель місцевого самоврядування». Протягом нинішнього року відповідні міністерства, відомства, Київська обласна держадміністрація у чітко встановлені терміни зобов’язані, зокрема, підготувати та затвердити зміни до Генерального плану розвитку міста Українка, провести роботи з розмежування земель державної і комунальної власності, здійснити інші заходи із землеустрою на території діяльності Української міської ради. Мін’юст, Мінрегіонбуд разом з Асоціацією міст України та громад мають розглянути й подати до 1 жовтня 2009 року законопроект про особливості здійснення місцевого самоврядування на території Української міської ради.

Крім того, відповідним розпорядженням Кабмін підтримав передачу у власність територіальної громади міста Українка палацу культури «Енергетик» та спорткомлексу (будівель, майна та обладнання), розташованих у громадсько-торговельному центрі міста. Сподіватимемося, що нинішньої спекотної пори крига скресла: проект «Місто-модель місцевого самоврядування» буде втілено в життя. Хай щастить у його реалізації мешканцям міста Українка!