2008 відсотків

Однак поговорімо про рейтинги. Минає 2008 рік, буремний, як й усі попередні. Ще 2004-го в соціологів розпочалися «жнива». Відтоді дівчата з опитувальниками – такий само невід’ємний атрибут київського краєвиду, як і мерседеси в заторах, і бомжі біля контейнерів із сміттям. Усі хочуть знати, що всі про всіх думають. Тож подивімося на соціологічні підсумки.

Національний інститут стратегічних досліджень провів у листопаді соціологічне опитування, прагнучи з’ясувати, кому з політиків громадяни довірили б подолання економічних негараздів.

Так, Віктору Януковичу довірили керівництво виходом із кризи 26,4% опитаних,

Юлії Тимошенко — 24,2%,

Віктору Ющенку — 10,7%,

Арсенію Яценюку — 5,7%,

Володимиру Литвину — 5,5%.

Не бачать рятівника 17,5%.

На думку директора Національного інституту стратегічних досліджень Юрія Рубана, нині переважна більшість громадян вважають, що економіка перебуває у кризовому стані через внутрішні причини, а світова фінансова криза посилює її. За словами Рубана, громадяни песимістично оцінюють перспективи розвитку економіки у 2009 році й можливість подолання економічної кризи без виходу з політичної (67,4%). Лише 10,7% не пов’язують ці два процеси.

Слово «криза» втратило в українській мові будь-який конкретний сенс. Нині, коли йдеться про «кризу», годі й збагнути, а що саме мається на увазі. Бо й не пригадати року чи місяця, коли йшлося про стабілізацію чи ще щось подібне. Криза – це наш спосіб життя. Нині ж, разом із політичним абсурдизмом, країна переживає й економічний спад.

Цікаво, що, відповідаючи на запитання, який спосіб подолання політичної кризи вони підтримують, 32,7% українців висловилися за проведення парламентських виборів, 21,4% — президентських. 21,2% респондентів бачать вихід у формуванні коаліції у нинішній Верховній Раді, 51,7% — у проведенні референдуму з ухвалення нової Конституції.

Отакий він, 2008 рік.

У грудні 2007-го Фонд «Демократичні ініціативи» констатував: 49% громадян вважають, що все, що відбувається в Україні, йде у хибному напрямі. Оптимістів лише 17%. Громадяни переважно не довіряли органам державної влади та державним інституціям. Найбільше — правоохоронним органам: міліції, баланс довіри-недовіри становить мінус 38% (тобто тих, що не довіряють, більше на 38%, аніж тих, котрі довіряють), судам, баланс -37%,  прокуратурі (-30%), Конституційному Суду (-22%), Верховній Раді
(-19%), Президенту (-17%). Довіра переважала в основному до неполітичних інституцій — церкви, баланс довіри-недовіри (+59%), Збройних сил (+38%) та ЗМІ (+23%). Дещо переважає нині і довіра до СБУ (+3%).

Тоді ж, у грудні, соціологи з’ясовували й ставлення громадян до статусу мов. 30% громадян вважали, що в Україні мають бути дві державні мови, українська та російська. Натомість майже дві третини (60,9%) погоджувалися з тим, що єдиною державною мовою має бути українська. З такими соціологічними показниками Україна ввійшла в 2008-й.

Протягом року «Демократичні ініціативи» активно відстежували громадську думку щодо найдискусійніших соціально-політичних проблем. Зокрема, у квітні з’ясовувалося ставлення до ЄС та перспективи вступу України в НАТО. Так, лише 25% громадян почувалися «європейцями», 70% – ні. Регіонально свою належність до європейців визнали тільки мешканці Західної України. Натомість серед українців виявилося більше тих, хто відчував приналежність до СНД – 52% (це переважно мешканці Донбасу та Криму). Проте на референдумі щодо членства у ЄС ідею інтеграції підтримали б 56%, висловилися б проти 25%. Однак майже стільки само, 59%, проголосували б проти вступу України до НАТО. І лише 22% — «за». Нагадаємо, що саме у квітні відбувався Бухарестський саміт, на якому Україна дістала відкоша. Що підтвердить і грудень 2008 року.