Нещодавно Рауль Шалвович відкривав у Ризі виставку картин Тараса Шевченка. Чимало  його акварелей та офортів повпред України бачив раніше. Розповідав про це так, щоб геніальний син великого народу став ближчим і зрозумілішим усім присутнім. А в душі бриніли рядки з власного вірша, написаного українською мовою. Не втримався й прочитав їх уголос: «Був я українцем уві сні. // Насправді ж був грузином». А потім розповів про давню мрію: видати в перекладі грузинською не лише окремі вірші Тараса Шевченка, а всю його поезію. І несказанно зрадів, коли довідався, що «Кобзаря» дедалі ширше представляють у Латвії.

Про це також згадали на презентації антології «З латвійського берега» в українських перекладах Юрія Завгороднього. Як наголосив Рауль Чілачава, до цього першого масштабного видання латвійської поезії в Україні ввійшли переклади творів 73 авторів ХХ століття. І знову поезія об’єднала всіх: у залі лунали вірші латиською, українською та грузинською мовами. У центрі сердечного дійства був син Колхіди, який ще в шкільні роки познайомився з українською родиною в рідному селі Чітацкарі, де не раз милувався її хатою з червоними півнями на стінах. Знову й знову згадуючи ошатну оселю, поет наголошує: «Без Грузії – платан я без коріння, // Без України – ясен я без крони». І  вивчає латиську мову.